Коли я завагітніла, нам сказали, що у нас будуть близнюки. Звичайно, я вже була в шоці: як поживають ці двоє? Старшому було вже 10 років. Ми хотіли одного, але вийшло двоє. Але ми прийняли це. Скільки разів я приходила в клініку, говорила: «Подивіться, щось може бути не так? Ніби хтось б’ється, рухається.» Лікарі відповідали: «Ні, все в порядку, все в порядку.» Найцікавіше, що це був мій день народження. Ми святкували, прийшли мої батьки, прийшли мої сестри. Вони сіли, поклали мене, вимили посуд, сказали: «Отдохни». Я відпочивала. О п’ятій ранку я буже чоловіка і кажу: «Почалося.» Він відвіз мене в лікарню. Після мого дня народження я народжую трьох дітей в подарунок собі. Вони сказали «близнюки», і два лікаря забрали мене в палати. Прийнято, поїхали.
Раптом вони закричали: «Стійте!» Це був крик на всю клініку. Тут же доктор прибіг назад з двома дітьми: вони не знали, що робити. Це був шок. Я бачила їх очі, чесно кажучи. Вони відразу дали мені номер телефону і сказали: «Почекай, сама нічого не говори, ти зараз в шоці, ти що-небудь зараз скажеш своєму чоловікові.»Вони диктували, що казати.
Я беру трубку і кажу: «Міша, ти на ногах? Якщо ти на ногах, зупинись.» Він відповів: «Ні, я вдома.» Я кажу: «Тоді сідай.» Він сів, я сказала: «Я народила». Він: «Ура! Ну, хто там?». Я кажу: «Два маленьких сина і мила дочка.» Тиша, була така непроглядна тиша, потім, коли він голосно розсміявся, він просто сказав: «Де двоє, там і троє.»отім, коли мені показали, що у мене дійсно двоє синів і дочка, це було, звичайно, невимовне щастя.